Фізіотерапевт  у Польщі. 

       Завжди з усмішкою відкривала мейли від читачів мого першого блогу, присвяченого еміграції і освіті де більшість запитує, чи ця професія взагалі має майбутнє , чи варто в неї зануритись і виратити добрий кавал життя на саме тільки навчання. Зустрічалось запитання, чи є перспекиви праці за кордоном, чи тотожною є спеціальність "фахівця фізичної реабілітації" і фізіотерапевта, чи за кордоном фізіотерапевти "також" виконують лише масаж і фізичні вправи? На власному прикладі і невеликому фізіотерапевтичному досвіді постараюсь показати вам реалії реабілітації на прикладі Польщі.                                            На сьогодень вузи, в яких відбувається підготовка фізіотерапевтів, ростуть не по днях, а по годинах:). У самому тільки Кракові таких вузів аж чотири! Це відомий усім Університет Ягелонський (в десятці найкращих вузів світу), академія Фізичного виховання ім. Бронеслава Чеха, Краківська Академія ім. Анджея Фрича Моджевськего і Краківська вища школа популяризації здоров'я. У Катовіцах таких вишів три, серед них Академія Фізичного виховання ім. Єжи Кукучки, де досі навчаюсь я, тож рекомендую!                                                                                              Чи має фізіотерапія майбутнє? Фізіотерапія - так. Аргументів можна навести не малий список. Чи матиме фізіотерапія майбутнє у житті випускника? Як кажуть польські колеги: «То залежить...» Залежить в першу чергу від бажання в ній залишитися, як і від бажання крутитися у вирі постійних атак нової інфи, ковтати і засвоювати яку варто в експрес-темпі. Інакше малі шанси втриматись на плаву серед всесущих колег по фаху.                                                        Так, на відміну від українського ринку послуг в галузі реабілітації, польський розвивається дуже стрімко. Фізіотерапевти тут працевлаштовані в садках, загальноосвітніх школах, дитячих клубах, клубах фітнес, школах батьківства, не згадую вже про лікувально-профілактичні заклади. А приватні кабінети та центри фізичної терапії, як і центри біологічного відновлення(і такі тут є), ростуть як аптеки чи банки. На одній вулиці можна зустріти кілька по-сусідству, та ще й поряд з поліклінікою - важко заперечити, що локалізація повстала точно з міркувань маркетингових:).  Так-так, адже система охорони здоров' я працює тут дууже повільно (про це в іншій статті), пацієнти на свою реабілітацію чекають місяцями, тому зазвичай звертаються до фахівця приватно. Звідти й відповідь про майбутнє фізіотерапії.          Чи тотожною є спеціальність "фахівця фізичної реабілітації" і фізіотерапевта? І так, і ні. Не буду вдаватись у номенклатуру професій і подавати визначення, але стисло і по можливості просто розповім про різниці.                     Згідно з новим законом від 25 жовтня 2016 року Про професію фізіотерапевта, фізіотерапевт у Польщі має право до надання наступних послуг:

1) функціональної діагностики пацієнта;

2) планування та застосування фізикотерапії;

3) планування та застосування кінезотерапії;

4) планування та застосування лікувального масажу;

5) призначення виробів медичних (перелік в посиланні під статтею);

6) добір медичних засобів до потреб пацієнта;

7) навчання пацієнта застосовувати призначені вироби медичні;

8) ведення фізіопрофілактичної діяльності;

9) надання рішень і висновків щодо стану функціонального осіб, що отримують фізіотерапевтичні послуги;

10) до надання послуг, пов'язаних з навчанням даної спеціальності і підвищенням кваліфікації; керівництво над роботою осіб, котрі працюють фізіотерапевтами;

11) проведення наукових досліджень в напрямку фізіотерапії та ін.                                                                                            Отже, з вище описаного, робота фізіотерапевта полягає на застосуванні «трьох китів реабілітації» - кінезотерапії, фізикотерапії та масажу.                                                                       Чого не виконують фахівці фізичної реабілітації в Україні? Так, це фізикотерапія(фізіотерапія), вивчення якої займає у  Польщі 2 - 2,5 семестри. У навчальній програмі мого польського вузу основними розділами фізикотерапії були:

• Теплолікування.
• Кріотерапія.
• Світлолікування ( інфра- і ультраопромінення, лазеротерапія).
• Електролікування .
• (електрофорез, електростимуляція, тоноліз, TENS-терапія, струм інтерференційний та ін).
• Електродіагностика нервово-м' язової системи.
• Поле електромагнітне.
• Ультразвукова терапія .

 Усі перелічених тем ми з однокурсниками відпрацьовували на кількагодинних заняттях практичних званих у Польщі «ćwiczeniami" зі застосуванням цікавих приладів та не дуже приємних впливів тих приладів, за винятком поля магнетичного, дія якого не відчувається ніяк:) Особисто для мене електростимуляція і струм діадинамічний були складними як до навчання так і до випробовування на собі.                                                                        Значна кількість матеріалу була відведена на кінезотерапію. Значна його частина  була для мене повторенням знань, отриманих у моєму Alma Mater -Львівському державному університеті фізичної культури, одиному з кращих закладів, де варто розпочати пригоду з реабілітацією. Але у Польщі чекало на мене значно більше новизни про методи діагностики та методи функціональні, про деякі з них ані не чула, ані не читала. Окремим предметом, вартим уваги, була « Терапія мануальна», якої не було у програмі мого вузу в Україні. Якщо піти в напрямку терапії мануальної - все, ви потонули, адже напрямок мега цікавий. Зараз я на етапі знайомства з методом Kaltenborn, як на мене - найбільш доступний для початківців, які планують займатись тою ланкою терапії.        Жодних метод у вузі не навчають , але дають «скелетик» для розбудови. А  от спільною позитивною рисою моїх українських і польських наставників було вміння навчити мислити.  До вміння додаємо знання з анатомії і біомеханіки -  і маємо фундамент для росту спеціаліста.              І ось, маємо випускника - магістра реабілітації, чи вже фахівця з досвідом. Що далі?  Чи розвиватись у своїй країні чи спробувати здобути новий, а може й перший досвід в галузі фізіотерапії за кордоном? Тут уже на ваш розсуд. А щодо запитання про можливість працювати фізіотерапевтом саме у Польщі, то моя відповідь - так, можливість є. І не лише у Польщі.                                                     Отже, щоб офіційно працювати на території ЄС - фахівець  фізичної реабілітації з України чи іншої держави пострадянського простору має отримати право на виконання фізіотерапевтичної  діяльності. Для цього необхідно пройти 3 етапи: 

1. Складання мовного іспиту на рівень B2.
2. Нострифікація диплому (чи отримання сертифікату про його еквівалентність).
3. Післядипломне стажування - staż podyplomowy                          ( вимагається не завжди).

1. ІСПИТ З ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

        Всім іноземцям, котрі претендують працювати в медичній сфері ( фізіотерапія до неї належить також) необхідно скласти іспит на знання мови. Екзамен включає в себе перевірку навичок письма й читання, вміння спілкуватися з пацієнтами, розуміння усного і письмового тексту.

• Тест складається з 4 частин:
  
• 1.Диктант з компакт-диску.
• 2. Розмовний текст з 10 речень ( тест на розуміння аудіозапису).
• 3. Читання вголос.
• 4. Практична частина( збір анамнезу у пацієнта і рекомендоване реабілітаційне втручання).

Оцінюванню підлягає кожна з частин, мінімум 55% балів потрібно для зарахування. При нескладанні іспиту його можна повторити за півроку. Вартість іспиту біля 100 євро.

  2. НОСТРИФІКАЦІЯ                                        

     Нострифікація - це визнання дипломів іноземних держав про вищу та післявузівську професійну освіту, тобто згода відповідних органів державної влади на законність цих документів на території їхньої держави.В Польщі нострифікація можлива тільки у державних університетах, котрі мають докторантуру з профільної спеціальності. Перелік документів, які необхідно надати, і сама процедура нострифікації в кожному з вузів є різними. В моєму випадку потрібними були диплом, шкільний атестат, мотиваційний лист, копія сертифікату про те, що на день закінчення мого вузу він був акредитований            (такий документ отримуєте у своєму вузі), заява про розгляд документів,  письмове освідчення, що документи  не були подані  одночасно для нострифікації в інший університет. Всі документи повинні бути перекладені присяжним перекладачем у Польщі і в моєму випадку вимагався апостиль дипломів та додатку. Час розгляду - до 90 днів. Також у кожному університеті є різна вартість процедури нострифікації. Зазвичай сума коливається від 2500 до 10 000 злотих( в залежності від того, скільки іспитів буде призначено до складання).   

    3. ПІСЛЯДИПЛОМНЕ СТАЖУВАННЯ.

     Третього етапу може й не бути з двох причин: 

• програма вашого вузу є недостатньою для надання вашому диплому статусу рівнозначності з польським відповідником і вам потрібно пройти донавчання; 
• деякі вузи не передбачають стажування, але мають тривалу і складну процедуру нострифікації. 

      Коли всі іспити складено, вуз подає список установ, куди можна зареєструватись для його проходження. Стажування не оплачується і триває 6 місяців. 

        Якщо  зацікавить,  розповім про мій особистий досвід на шляху до отримання омріяного європейського диплому магістра фізіотерапії. Чекаю на Ваші коментарі та запитання :)