Реабілітолог-початківець і пацієнт
Мабуть кожен з реабілітологів-новачків пригадує свою першу зустріч з пацієнтом. І мова тут зовсім не про вузівську практику, а про перший візит пацієнта у вашому кабінеті чи клініці, в яку вас прийняли.
Хтось напередодні тієї зустрічі "перевертав" і-нет мережу чи конспект в пошуку алгоритму дій з пацієнтом, хтось вирішив, що знає достатньо і немає підстав до хвилювання. Більшість новачків однак проходять іспит на "стресостійкість", а в думках бурлить щось на зразок " як нас сприймуть", "хто нам, як дебютантам має довірити своє здоров'я?" І те саме сприйняття залежатиме від ряду чинників: досвіду, емпатії, впевненості, вмінь інтерперсональних.
Якщо останні з перелічених і є, то досвід так собі, та й про який досвід може йти мова, якщо в кабінеті перший пацієнт, і йдеться, повторюсь, не про переддипломну практику, де від "падіння у прірву" врятує наставник, однокурсник, чи ще хтось... Тут ви самісінькі як у полі билиночка, від вас чогось очікують, а ви, в свою чергу, очікуєте кінця того візиту, який ось-ось незабаром чи вже завтра.
Спробую трішки "розвіяти" напругу і вдатися до алегорії. Варто уявити собі процес реабілітації у вигляді величезної скрині, а методи і засоби у вигляді інструментів, які в ній знаходяться. І в залежності від визначеної проблеми обрати відповідний інструмент. Та постає питання, що ж робити, якщо у скрині... молоток у вигляді курсу масажу та, до прикладу, цвяшок в постаті постізометричної релаксації.
Так, кількість засобів не зашкалює, але... Але є мислення і креативність, є анатомія, яка буде основою з основ для вирішення проблеми. І вміння слухати та фільтрувати, так-так, саме фільтрувати і витягнути з розмови одну-єдину скаргу, а не сім. І та одна скарга має бути найсуттєвішою для нашого пацієнта з усіх семи на день візиту.
До прикладу, пацієнт прийшов з болем кульшового суглобу, з посіпуванням ока, скаржиться на втому, німіння кінцівок, безсоння. Чи для вас як фізіотерапевта суттєвим буде все? Ні! Інакше загубитесь і нічого не вирішите. Тут варто виважити те, що з усього переліченого найбільше заважає в повсякденні. А вже звідси можна розвивати тему далі, тобто провести повноцінний анамнез віді до.
Анамнез закінчено, тепер діагностика. Як її провести і чим? Мабуть, не новикою для вас є те, що 99% вдалої діагностики діагностики лежить в анамнезі, якщо проведений він як треба. І знову ж, це прийде не з першим пацієнтом, а з досвідом. Тому й алгоритми ваші будуть видозмінюватись і шліфуватись з кожним новим підопічним.
А далі пальпація, комусь вона дається о дива швидко, комусь з тисячею відпрацьованих масажів. Тобто знову ж практика, практика... А поки її не має - мислення, аналіз, дочитування і набудовування "скелетику", отриманого у вузі.